|
Свято-Троїцький
храм у Шполі Ще навесні 2009 року, саме на
Великдень, в приміщенні колишньої котельні цукрозаводу відкрив свої двері Храм
Святої Трійці УПЦ КП. Громаді вдалося відремонтувати стіни, які на
даний час порадують великою кількістю
ікон та вишиваних рушників. Службу Божу тут
править настоятель храму отець Димитрій Гровенко. З кожним днем прихожан Свято-Троїцького
храму все більшає. На великі свята їх приходить близько
тисячі. Поки що ззовні приміщення зовсім не нагадує церкву - облуплені стіни,
асиметричний дах. Але
громада з оптимізмом дивиться у майбутнє, намагається вишукувати можливості для
того, щоб добудувати свій храм. Так, матеріальну допомогу для
облаштування церкви надали з адміністрації Президента України Віктора Ющенка, що суттєво
допомогло провести внутрішні роботи. Цей храм єдиний, який знаходиться у великому мікрорайоні колишнього цукрового заводу, тому
ходити до нього є кому. Прихожанам
дуже хочеться надати церкві гідного вигляду, але це потребує значних коштів. |
13 серпня 2012
|
Каплиця на місці Свято-Георгіївського чоловічого монастиря в селі Лебедин В 1657 році київський православний митрополит
Діонісій Балабан благословив ініціативу ієромонаха Оникія Симоновича про
початок будівництва в селі Лебедин, в урочищі Чичкове, чоловічого монастиря.
При цьому митрополит подарував Симоновичу ікону Святого Георгія, тому монастир
дістав назву Свято-Георгіївського. Дерев’яні церкви цього монастиря не раз
руйнувалися і відновлювалися. В 1822 році цей монастир відвідав малий Тарас
Шевченко, де він захоплено слухав розповіді старих кобзарів про гайдамацький
рух на Черкащині у 18 столітті. Пізніше Т. Шевченко написав поему „Гайдамаки”,
один з розділів якої називається „Лебедин”. В 1845 році Свято-Георгіївський монастир було
закрито, а його дві церкви стали сільськими парафіяльними церквами. В 1875 році
ці дві старі церкви розібрали і збудували нову Георгіївську церкву, яка
проіснувала до 1936 року, коли була знищена комуністичною владою. В 2007 році на місці колишнього монастиря жителями
села збудовано каплицю. |
13 серпня 2012
|
Свято –Миколаївська церква у
с. Василькові Споруджена у 1908 році дерев’яна церква є
архітектурною пам’яткою. У 1903 році поряд була вперше облаштована невелика церква у пристосованому приміщенні.
А згодом за кошти громади була побудована нова гарна церква з великими
куполами. Освячена вона була 19 грудня 1908 року на свято Святого Миколая. У 30-х роках минулого століття радянська влада
зняла куполи і хрести, в церкві деякий час не правилося. Відновилося богослужіння в Святомиколаївській церкві
в роки Великої Вітчизняної війни і правиться до сучасних днів. |
11 серпня 2012
|
Вознесенська церква в с. Матусів Церква споруджена в 1818 році на кошти місцевого
землевласника, генерал-майора російської армії Олексія Петровича Орлова, який
був активним учасником Вітчизняної війни 1812 року, в якій Росія перемогла
Францію. Церква побудована в стилі зрілого класицизму: хрестоподібна в плані, з
трьома чотирьохколонними портиками тосканського ордеру, прикрашеними ампірними
гірляндами, карнизами і поясками, що створює традиційний для класицизму
просторовий об’єм. Східну частину храму завершує напівкругла апсида. Над
передньою частиною храму зведена дзвіниця, а над центральною частиною – купол.
Такі однокупольні храми згодом будувались в першій половині 19 століття в багатьох
містах Київської губернії і в самому Києві. Тому дослідники вважають, що
проектантом Матусівського храму міг бути відомий київський архітектор А.
Меленський. В нижній частині барабана центрального купола
зроблений напис, що храм споруджений в честь героїв Вітчизняної війни 1812
року. Біля церкви зберігся могильний пам’ятник
невідомому поручику російської армії, який загинув 22 січня 1915 року під час
боїв з німецькими військами, що відбувалися в Карпатах під час Першої світової
війни. |
11 серпня 2012
|
Церква Покрови с. Бурти Церква Покрови Пресвятої Богородиці була заснована в с. Бурти у 1829 р..
Розповідають, що високопоставлений священик побудував синам три однакові
церкви: в Матусові, Куцівці та у Буртах. Для будівництва використовували цеглу,
яка вироблялась із місцевої сировини. Церква Покрови була другою цегляною
церквою у Шполянському районі. Вона була побудована у формі хреста в плані, з
продовженою західною частиною, одноголовою, з полу сферичною алтарною апсидою і
дзвіницею над притвором в західному крилі. Дзвіниця мала 6 дзвонів, які було
чути майже на Храм засновано: 1819 р. Коментар: Церква є [КЧк]. Покровская церковь, 1819—1829 гг. Построена в формах позднего классицизма. Кирпичная, крестовая в плане с удлиненной западной ветвью, одноглавая, с полуциркульной алтарной апсидой и колокольней над притвором (звонный ярус разобран). Главный фасад акцентирован четырехколонным портиком коринфского ордера со спаренными колоннами, несущими антаблемент, увенчанный треугольным фронтоном. Фасады северной и южной ветвей акцентированы четырехколонными портиками, увенчанными треугольными фронтонами. Средокрестие венчает купол на высоком световом барабане. В оформлении фасадов, разделенных развитым карнизом на два яруса, широко использованы характерные стилевые приемы классицизма: плоскости фасадов симметрично прорезаны различными по величине и форме оконными проемами — с полуциркульными перемычками, прямоугольными и круглыми, фасады колокольни обработаны рустом, мотив венчающего карниза с модульонами повторяется на фронтонах и барабане купола. Церковь двусветная. В интерьере доминирует высотно раскрытое подкупольное пространство, боковые ветви перекрыты коробовыми сводами. Хоры занимают второй ярус притвора и выходят П-образной формой плана в центральный объем. На стенах — монументальная масляная живопись 1900 г. Памятник относится к характерной для позднего классицизма группе крестовых в плане однокупольных храмов. [ПГА, т. 4, с. 257] |
11 серпня 2012
|
Свято-Преображенська
церква в с. Лебедин В центральній частині
Лебедина стоїть велика кам'яна церква. Її звели на кошти генерал-майора
царської армії, племінника князя Потьомкіна, Миколи Висоцького. До церкви веде
стрімка бруківка - одна з багатьох 'сошейок', мереживом обплівших
Лебедин. Церква має назву Преображенська та належить до УПЦ КП. Зараз цей храм
активно реставрують. Свято-Преображенська церква в
Лебедині споруджена в 1821-1826 роках. За своїм архітектурним виглядом вона
дечим нагадує колишній Софіївський собор, споруджений візантійськими
імператорами у місті Константинополь (нині – місто Стамбул). На масивному
фундаменті зведено міцні стіни, які вінчає великий круглий приземкуватий купол.
В 1890 році до церкви було прибудовано два крила, котрі відрізняються від
основної споруди навіть кольором цегли. В 1921 році церква перейшла під
юрисдикцію Української автокефальної церкви і в ній почали вести богослужіння
українською мовою. В 1933 році комуністична влада закрила церкву, влаштувавши в
ній колгоспне зерносховище. В 1941 році церква відновила свою
діяльність, але була вдруге закрита в 1961 році. Через три десятиліття
Свято-Преображенська церква відновила діяльність під юрисдикцією Української
православної церкви Київського патріархату. Нині церква реставрується. Службу Божу в церкві нині править
священик Української Православної Церкви Київського патріархату отець Іван Келеман.
Розпис купола здійснив художник-іконописець Ярослав Андрійченко. |
11 серпня 2012
|
Свято-Преображенська церква в с. Лебедин Свято-Преображенська церква в Лебедині споруджена
в 1821-1826 роках. За своїм архітектурним виглядом вона дечим нагадує колишній
Софіївський собор, споруджений візантійськими імператорами у місті
Константинополь (нині – місто Стамбул). На масивному фундаменті зведено міцні
стіни, які вінчає великий круглий приземкуватий купол. В 1890 році до церкви
було прибудовано два крила, котрі відрізняються від основної споруди навіть
кольором цегли. В 1921 році церква перейшла під юрисдикцію
Української автокефальної церкви і в ній почали вести богослужіння українською
мовою. В 1933 році комуністична влада закрила церкву, влаштувавши в ній
колгоспне зерносховище. В 1941 році церква відновила свою діяльність, але
була вдруге закрита в 1961 році. |
11 серпня 2012
|
Івано –Богословська церква в
с. Коротине Порівняно невелика дерев’яна споруда в центрі
села. Відрізняється оригінальністю архітектури, є унікальною історичною
пам’яткою Шполянського району. Достеменні вихідні дані про спорудження церкви в
районі відсутні. За словами жительки
села Коротине Волошиної Валентини Іванівни (1944 року народження) у церкві востаннє правилося на початку 60-х років
минулого століття. Людей приходило церкви дуже багато, святили паски, вербу,
квітки, яблука. Ставали у три ряди навколо церкви, прохід був малий. У 1962
році отець Павло Щербина вже не міг, у зв’язку зі старістю, правити в церкві, до
нього люди приносили хрестити немовлят додому. Пам’ятають коротяни і дяка
Великорода Патія, півчих Шевченко Настю Савівну, Панченко Наталію Онопріївну,
Аральську Євдокію, Діденка Тодосія, Капелюшну Горпину. На церкві були дуже гарні куполи і хрести. Але в
1969 році приїхали люди з Черкас і зняли їх. Тоді головою колгоспу був Олійник
Іван Тарасович, він і організовував цю роботу. У приміщенні церкви комуністична влада
облаштувала комору. Таким чином, дерев’яна підлога пошкодилася, янголи на
стінах потускніли, але ще й дотепер можна їх розгледіти. Нині церква у
занедбаному стані. Людей у селі мало – близько 100 осіб. На свята справляються обряди на подвір’ї біля церкви, які проводить
отець Сергій Діденко із сусідньої Ярославки. Нині при вході в церкву на маленьких дверцятах є
напис «1985 рік». Тут вперше правилося на свято Івана Богослова. Валентина
Іванівна пригадує як в 40-х роках правив батюшка, якого убили, залишились
дружина і діти. Пізніше біля церкви проводилися якісь роботи і було знайдено
останки поховання святого отця. |
11 серпня 2012
|
Свято-Миколаївські храми у
Шполі Ще в другій половині 18 століття в
невеликому селищі Шпола українські селяни збудували православну дерев’яну
церкву. Вона знаходилась на території сучасної меблевої фабрики і проіснувала
більше 150-ти років. В 1938 році церкву було розібрано за вказівкою органів
комуністичної влади. І лише після здобуття Україною
незалежності було споруджено нову, Свято-Миколаївську церкву, яка відчинила для
громади свої двері у 1999 році. Понад 17 років тут править службу
благочинний церков УПЦ у Шполянському районі протоієрей Василь Костенко. Понад 60 років тому, після закінчення
Великої Вітчизняної війни, біля цвинтаря, що в центрі Шполи, міські жителі
своїми силами заклали фундамент церкви Святителя Миколая. Якого року звели
стіни з глини – чи то 1945-го, чи 1946-го, ніхто зараз засвідчити не може. Це
була єдина церква в Шполі з трьох знищених. Отак вона і служила віруючим аж до
наших днів. Народний депутат України О. М. Ткаченко в цьому мікрорайоні Шполи
народився. Тож у 2007 році взявся за її реконструкцію. На його кошти зведено
фактично нове приміщення, упорядковано вхід до цвинтаря. 15 вересня 2007 року
на день міста було урочисто освячено храм Святителя Миколая. |
11 серпня 2012
|
Церква Святого Іоанна
Златоуста в селі Надточаївка За переказами, перша православна
церква в Надточаївці була збудована козаками ще всередині 17 століття, але вона
була знищена татаро-турецькими нападниками. А в 1773 році жителі села збудували
нову церкву, якій дали ім’я Святого Іоанна Златоуста – на честь архієпископа
міста Константинополя, який жив в далекому 4 столітті прославився своїми проповідями. Звідси і
назва – „Золоті уста”, або „Златоуст”. Простоявши більше 100 років, ця
дерев’яна церква стала руйнуватись, тому на початку 20 століття на сільському
сході жителів села було вирішено
збудувати нову церкву на кошти громади. І в 1912 році новозбудована церква
Святого Іоанна Златоуста відкрила свої двері для прихожан. До речі, це – єдина
церква на Шполянщині, названа на честь візантійського священика. На жаль, в 30-ті роки минулого
століття за вказівками органів комуністичної влади було знищено церковні
куполи, проте приміщення церкви селяни не дали зруйнувати представникам
безбожної влади. Тому цей храм лишився духовним осередком аж до наших днів, але так і стоїть без верхів, вкрита звичайним двоскатним
дахом із ржавою бляхою. Громада села нині зберігає прадавні
християнські традиції, на релігійні сюди приїздять люди і з інших населених пунктів
помолитися до чудотворної ікони Божої Матері, яка обновилася приблизно 10 років
тому. Править в церкві священик УПЦ Барановський Анатолій Іванович. На зборах громади завжди
розглядається питання щодо підтримки церкви, зокрема, підготовки відзначення її
100-літнього ювілею. |
11 серпня 2012
|
| Закрити |
